красная клубника

Педагогічне есе

Щоб бути  хорошим викладачем, треба любити те, що викладаєш, та любити тих, кому викладаєш
                                                                                                              В.Й. Ключевський
         Вчитель, викладач, педагог… Скільки синонімів одного слова.
        Вчитель… Це посада чи покликання? Яким має бути сьогодні вчитель?
      Вчитель – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Вчитель –лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Вчитель – будівельник. Він будує людські долі. У той же час, вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили вчитель, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір'ю...
           Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці. Стати вчителем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Так. Про це я мріяла з самого дитинства. І доля привела мене до Рогатинського аграрного фахового коледжу. Хоча, тоді він ще мав назву «Радгосп-технікум». Як це було давно, а здається, що вчора. Пам’ятаю своє перше заняття. З яким хвилюванням і трепетною радістю готувалася я до нього. Пам'ятаю обличчя своїх перших студентів. Спочатку було багато невдач і розчарувань. Мої бажання і прагнення часто не збігалися з результатами моїх педагогічних зусиль. Молодий викладач, молодий спеціаліст. Але йшов час. І я разом зі своїми студентами вчилася, експериментувала, удосконалювалася.
      Змінювалися умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишилося головне призначення викладача – навчити Людину бути Людиною. А в чому ж сенс моєї роботи, такої улюбленої і такої важкої? Напевне, в тому, щоб навчити студентів німецької мови. Дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити здобувати їх. Тому багато часу приділяю тому, щоб навчити студентів самостійно мислити, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, тобто вчу їх ВЧИТИСЯ.
      Кожне моє заняття – це маленький спектакль, це заняття людяності, етичності, моральності, пізнання себе, світу в ньому, заняття всебічного розвитку особистості студента. Я вірю, що мої найкращі заняття ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя. Як відомо: навчальний заклад був і буде в житті кожного. Для студентів - це набуття знань, а для викладача - книга життя, читаючи яку, сторінку за сторінкою, набираєшся безцінного досвіду. І важливо, щоб цей досвід Вчителя із маленької "зернинки", яку він вкладає в кожного свого студента, проріс урожайним "колоссям" на життєвій ниві його вихованців.

МІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД