Friedrich Hebbel. Sommerbild

Sommerbild

Ich sah des Sommers letzte Rose stehn,

Sie war, als ob sie bluten könne, rot;

 Da sprach ich schauernd im Vorübergehn:

So weit im Leben, ist zu nah am Tod!

Es regte sich kein Hauch am heißen Tag,

Nur Leise strich ein weiser Schmetterling;

Doch, ob auch kaum die Luft sein Flügelschlag

Bewegte, sie empfand es und verging.

Літо, що йде

Відцвітала остання троянда в саду

В кінці літа на клумбі моїй.

Повертаючись додому, наче в мареві

Прошепотів я у відчаю їй:

«Життя пройшло. Смерть стукає у вікно

І ти довго чекала на цю мить.

Наче кров'ю облитий твій червоний бутон

На стеблі мляво поник».

В спекотний день на вулиці ні вітерцю.

Душне повітря в квартирі моїй,

Тільки білого метелика помах крила

Порушує спокій цих тяжких днів.