Багатозначність

         Від правильного розуміння терміну багатозначності, від уміння відрізняти один тип слова від іншого  залежить  раціональний вибір

способу подання лексичного матеріалу та типів вправ. З проаналізованих лінгвістичних джерел випливає, що багатозначному слову притаманні такі основні риси: наявність декількох значень; наявність головних і неголовних значень; наявність певного взаємозв’язку значень між собою.

Аналіз літератури дає підстави під багатозначністю розуміти наявність у одного й того ж слова головних і неголовних значень, співзначень, які сформувалися та закріпилися з ним в процесі його функціонування, та які знаходяться у певному взаємозв’язку і становлять єдину семантичну структуру.

Більшість слів, що складають словниковий запас німецької мови, багатозначні.

Існування різних зв’язків у багатозначного слова  викликає додаткові труднощі, що мають бути враховані при розкритті значення лексичної одиниці (ЛО) та її засвоєнні.

Розглянемо, наприклад, багатозначне слово, у якому є головні та неголовні значення. Так, у слові Füllung головне значення – „наповнення”, а неголовні „начинка”, „фарш”, „набивка”. Якщо студенти спочатку навчаться співвідносити слово Füllung з одним з його неголовних значень, наприклад „фарш”, то навряд чи вони зможуть зрозуміти зміст висловлювання, у якому це слово зустрічається у головному значенні.

Але, засвоївши головне значення, студенти, як показує практика, можуть у ряді випадків розкрити його співзначення (у процесі читання та аудіювання).

Інший тип багатозначного слова являє собою слово fehlen. Словник дає такі його основні співзначення: „не вистачати”, „бути відсутнім”, „провинитися”, „помилитися”. Тут, на наш погляд, можливо виділити два „пучки” значень: у перший з них („nicht vorhanden sein“) увійдуть „не вистачати”, „бути відсутнім”; до іншого („Fehler lassen“) – „помилитися”, „провинитися”.

Тому залежно від типу слова викладач може використовувати різні прийоми пояснення та закріплення. У слові, яке має головне і неголовне значення, доцільно спочатку ознайомити студентів з його головним значенням, а з неголовним – при рецептивній меті учні можуть знайомитися і самостійно, здогадуючись про нові значення слова з контексту.

Таким чином, аналіз багатозначності дає можливість виокремити такі основні типи багатозначних слів: І. З погляду кількості головних значень: а) слова, в яких є одне головне і неголовні значення; б) слова з двома або кількома самостійними (головними) значеннями. ІІ. З погляду  взаємозв’язку неголовних значень: в) слова, співзначення яких мають загальну  компоненту значень; г) слова, в семантичній структурі яких співзначення об’єднуються у вигляді пучків; д) слова з попарно-ланцюговим об’єднанням співзначень.

З урахуванням кожної з виділених особливостей багатозначного слова у навчальному процесі необхідно передбачити спеціальні серії вправ: 1) вправи, спрямовані на оволодіння ЛО, в яких є одне головне і неголовні значення; 2) вправи, спрямовані на оволодіння ЛО, в яких є два і більше головних значення; 3) вправи, спрямовані на оволодіння ЛО, співзначення яких мають загальну компоненту значень; 4) вправи, спрямовані на оволодіння ЛО, у семантичній структурі яких співзначення об’єднуються у вигляді пучків; 5) вправи, спрямовані на оволодіння багатозначними словами з попарно-ланцюговим об’єднанням співзначень.

Прикладами названих серій вправ можуть бути такі: прослухайте речення, звернувши увагу на різні значення вказаного слова (Um 5 Uhr kommt der Zug von Kiew. Ein langer Zug bewegt sich zum Ehrenmal. Du hast den ersten Zug beim Schachspiel); перекладіть словосполучення з іноземної мови на рідну, звернувши увагу на підкреслене слово (das Glas des Fensters, das Wasser aus dem Glas trinken, das Buch mit den Gläsern lesen, mit dem Glas das Gelände absuchen); складіть словосполучення, де б слово вживалося у вказаних значеннях (der Platz – місце, посада, площа, площадка); придумайте продовження, вживши слова у вказаних значеннях (aufnehmen – приймати, зустрічати, фотографувати) та ін.

Під час навчання лексиці іноземної мови необхідно приділяти увагу її фонетико-графічному оформленню, зв’язаному зі змістом слова. Без роботи над формою слова неможливо правильно писати, промовляти слово, утворювати його граматичні форми тощо. Робота над формою слова сприяє розумінню його змісту та кращому запам’ятовуванню.

Нове слово іноземної мови повинно бути правильно сприйняте у його звуковій формі. Безпосереднє запам’ятовування базується головним чином на звучанні.

Звукове оформлення слів німецької мови здійснюється за допомогою розташування голосних і приголосних звуків, їх поєднання у склади та групування ненаголошених складів навколо наголошених.

Але є ряд позицій, у яких фонеми важко розпізнаються на слух. Часто інтерферують один з одним , наприклад, такі пари: (o-ü), (o-i), (a-ai), (o-ö), (b-d), (d-g), (p-k), (t-k), (e-ö). Це потрібно враховувати при введенні пар слів, які викликають труднощі при слуховому сприйнятті schon - schön, kennen - können, Uhr - Ohr, aß - Eis, Bein - Bahn, leicht - lacht, Blatt –glatt , rot –Brot , arm - warm.

При сприйнятті та розумінні мовлення значення також має довжина слова. Встановлено, що найменше труднощів при засвоєнні мають слова, що не перевищують межу 7+2 символу. Важкими в плані аудіювання є односкладні слова.

Для голосних звуків німецької мови характерним є розрізнення довгих і коротких, відкритих і закритих фонем, що є досить важливою умовою розрізнення слів. Довгота і короткість німецьких голосних у поєднанні з якісним розрізненням мають семантико розрізнювальне значення: наприклад: Bett - beet, fehlt - fällt, kam - kamm та ін.

Важкими для сприйняття є омоніми й омофони: mehr-meer, arm-Arm. Наголос є однією зі складових частин матеріально-звукової оболонки слова. Деякі слова залежно від місця наголосу будуть мати різне значення (durchschneiden – розрізати, durchschneiden – пересікати; übersetzen –перевезти, übersetzen – перекласти (на іншу мову) та ін.

Певних труднощів завдають пари слів, які збігаються графічно, але мають різні значення (напр.: die See–der See, das Tor–der Tor, die Band–der Band).

З метою подолання типових труднощів і використання чинників, які позитивно впливають на оволодіння словом, необхідно передбачити такі серії вправ: 1) вправи для розрізнення пар слів, які через їхню подібність є важкими при слуховому сприйнятті; 2) вправи на засвоєння односкладних слів; 3) вправи для засвоєння ЛО, що перевищують межу 7+2 символи; 4) вправи для засвоєння ЛО, які відрізняються довготою і короткістю фонем; 5) вправи для засвоєння слів, які розрізняються твердим приступом; 6) вправи для засвоєння омонімів та омофонів; 7) вправи для засвоєння слів, що розрізняються місцем наголосу; 8) вправи для засвоєння слів, у яких графіка та звукова фонема не збігається; 9) вправи для засвоєння пар слів, які збігаються графічно, але мають різні значення; 10) вправи для засвоєння структурно-подібних слів.

Наведемо низку прикладів на вправи, що ілюструють названі серії: перекладіть з німецької фонетично подібні пари слів (із звуковою та зоровою опорою) (die Uhr - das Ohr; das Gedicht - das Gesicht; das Mädchen - das Märchen; schon-schön); перекладіть речення з подібними словами (Im Wald ist es im Frühling besonders schön. Um 3 Uhr war er schon zu Hause); виділіть із кожної пари омонімів, записаних на дошці (das Meer - mehr; der Káffee - das Café), те слово, яке має місце в прослуханому реченні (Es war sehr spät und er konnte mehr nicht bleiben. Am Sonntag essen wir zu Mittag gewöhnlich im Café); розподіліть слова за спільним коренем (kaufen, der Arbeiter, gehen, die Verkäuferin, arbeiten, der Gang, der Kaufmann, arbeitslos, der Eingang, verkaufen, der Ausgang).

У більшості випадків ступінь і характер поєднуваності німецького слова відрізняється від відповідного українського, що пояснюється своєрідністю історичного розвитку кожного народу, іншим розвитком його побуту, культури, виробництва, суспільного устрою та ін.

Під словосполученням, разом з Н.І. Філічевою, розуміємо структурно-замкнуті синтаксичні одиниці, які утворюються в результаті синтаксичного та граматичного поєднання не менше двох повнозначних слів.

З цього випливає, що найважливішою рисою словосполучення є наявність тісних формальних і змістових зв’язків між його компонентами. Між елементами словосполучення в німецькій мові для організації його внутрішньої структури використовуються різні засоби синтаксичного зв’язку, найбільш важливими з яких є такі: узгодження, керування, приєднання, а також використання розташування його складових, тобто порядку слів, який відіграє суттєву роль в організації внутрішньої структури словосполучення. Але в цьому випадку нас цікавлять перш за все семантичні зв’язки та формування навичок поєднувати слова за їх лексичним значенням, що належить до однієї з найважливіших ознак того, що той, хто говорить, володіє іноземною мовою.

Вивчаючи словосполучення в німецькій мові, необхідно звертати увагу на три основні фактори: наявність слів з вільною поєднуваністю; наявність слів з обмеженою поєднуваністю; незбігові поєднуваності через своєрідність семантичної структури слів у різних мовах.

Формування навички вживання слів з вільною поєднуваністю, якщо вона аналогічна поєднуваності в рідній мові (arbeiten im Garten, mit dem Freund; schlafen–im Schlafzimmer, lange; lernen–in der Schule, gut u. s. w), вимагає менше зусиль, оскільки тут маємо позитивне перенесення з рідної мови студентів. Не завдає особливих труднощів також і формування навичок вживання ЛО з обмеженою поєднуваністю (Hunger haben, hungrig sein, Rede halten) через відсутність закріплення операцій підбору семантично сумісних ЛО.

Різна поєднуваність чи незбіг обсягу значень слів в іноземній та рідній мові студентів – основна складність вживання лексики. Через незбіг обсягу значень слів у рідній та іноземній мовах і, отже, в поєднуваності слів, оволодіння лексичною стороною мовлення пов’язане з засвоєнням нового способу поєднувати слова відповідно до лексичних норм мови, що вивчається, і з подоланням лексичної інтерференції з боку рідної мови.

Враховуючи той факт, що іноземна мова засвоюється на базі рідної, студенти підсвідомо ототожнюють семантичну структуру слів іноземної з семантичною структурою слів рідної мови. Засвоївши, наприклад, ізольовано німецьке слово machen учні за аналогією з українським утворюють словосполучення die Aufgabe machen, schnell machen, Schlussfolgerungen machen. Але останнє не характерне для німецької (порівняйте: „робити висновки” – „Schlussfolgerungen ziehen”).

Наприклад, візьмемо такі словосполучення, як ein Gedicht vortragen –декламувати вірша; einen Hut aufsetzen – одягти капелюха. Ці словосполучення будуть викликати труднощі для засвоєння, тому що певні їх елементи відрізняються за своїм обсягом. Так, українському слову „читати” відповідають в німецькій мові слова „lesen”, „vorlesen”, „vortragen”, а слову „одягатися” – „sich kleiden”, „ankleiden”, „aufsetzen”. Якщо українською можна сказати „читати вірш” і „читати книгу”, то німецькою – „ein Buch lesen”, але „ein Gedicht vortragen”.

Особливо типові помилки з’являються при ототожненні значення прийменників у двох різних мовах. При співвіднесенні прийменника auf з українським прийменником на учні допускають помилки, пов’язані з вживанням німецького auf у словосполученнях, аналогічних українським на стіні, на зборах, на фабриці, на роботу та ін., в яких за нормами німецької мови використовуються інші прийменники (an der Wand, in der Versammlung, in der Fabrik, zur Arbeit.

Необхідно зазначити, що поєднуваність слів переважно збігається при вживанні їх у головному значенні, наприклад: „легка валіза” – „leichter Кoffer” і часто не збігається в переносних значеннях, порівняйте: „маленька турбота” – „leichte Sorge” (дослівно – „легка турбота”).

Крім того, у німецькій мові відтінки значень будуть іншими і сполучення з ними будуть незвичними або неможливими. Так, німецьке „tief” ідентично українському „глибокий” (порівняйте його словосполучення з Brunnen, Schacht, Hinterland, Wurzeln, Verstand, Krise u. s. w.); відповідно українське слово поєднуються з словами колодязь, шахта, тил, корені, розум, криза, але йому не підходять словосполучення: глибока осінь, глибока старість (порівняйте: tiefes Herbst – пізня осінь, tiefes Alter – похилий вік). Наведені приклади показують, що словосполучення німецької мови часто не мають структурно-семантичної відповідності зі словосполученнями з українських еквівалентів. Різниця в поєднанні слів німецької та української мови завдає значних труднощів для студентів.

На основі аналізу лексичного матеріалу були виокремленні основні труднощі формування навичок поєднання ЛО. Головним чином вони пов’язані з такими:
    1) якісний незбіг окремих елементів словосполучення в українській та німецькій мові. Наприклад: Schlussfolgerungen ziehen – висновки роботи; leichte Sorge – маленька турбота; hohes Alter – похилий вік; später Herbst – глибока осінь; den Beschluss fassen – рішення приймати; Sport treiben – спортом займатися; den Hut aufsetzen – капелюха одягти; das Gedicht vortragen – вірша читати;

2) наявність в німецькій мові словосполучень, що реалізуються в українській мові одним словом. Наприклад: stolz sein auf – пишатися; vor sich gehen – траплятися; im Briefwechsel stehen – листуватися; gern haben – любити; Abschied nehmen – прощатися; Beifall klatschen – аплодувати; zu Ende sein – закінчуватися; Angst haben – боятися;

3) кількісний незбіг елементів словосполучень, що становлять разом у  двох мовах ідентичні поняття. Наприклад: Volleyball spielen – грати у волейбол; Schach spielen – грати в шахи; Schi laufen – ходити на лижах; Schlittschuh laufen – кататися на ковзанах; Boot fahren – кататися на човні.

Крім того, необхідно вказати на послідовність розташування елементів словосполучень. Якщо, наприклад, в українській мові у словосполученні „грати у волейбол” слово „грати” займає перше місце, то в німецькій  „Schach spielen” відповідний елемент стоїть на другому місці, що також становить труднощі особливо на рівні вживання ЛО в мовленнєвих висловлюваннях;

4) кількісний та якісний незбіг окремих елементів словосполучень в обох мовах. Наприклад: sich auf den Weg machen – у дорогу відправлятися; zu Fuß gehen – пішки йти; sich zum Wort melden – слово брати; sich an die Arbeit machen – до роботи приступати;

5) структурно-семантична відповідність прийменникових словосполучень, що мають місце у зв’язку з нетотожністю прийменників у двох різних мовах. Наприклад: in der Fabrik – на фабриці; in der Versammlung – на зборах; an der Wand – на стіні; am Tisch – за столом.

Для подолання проаналізованих труднощів на практиці необхідно передбачити  спеціальні серії вправ, прикладами яких можуть бути такі: прослухайте і відтворіть словосполучення (den Beschluss fassen, den Hut aufsetzen, das Gedicht vortragen); перекладіть словосполучення з іноземної  мови і навпаки (stolz sein auf, vor sich gehen, im Briefwechsel stehen;  прощатися, аплодувати, боятися чогось); перекладіть речення, звертаючи увагу на виділені словосполучення (im Hof spielen die Jungen Volleyball. Am Abend spielt Oleg gern Schach. Im Winter laufen viele Menschen besonders gern Schi und Schlittschuh); виберіть з групи слів і підставте в речення, необхідні за змістом ЛО (Meine Mutter ist Lehrerin. Sie arbeitet ... (in der Fabrik, in der Schule, im Werk). Lena ist heute spät aus der Schule gekommen, weil sie .. war. (im Kino, in der Versammlung, bei seiner Freundin); підставте в речення слова замість поданих малюнків (Die Studenten sitzen am ... (малюнок столу). Die Tabelle hängt an der ... (малюнок дошки). Ich fahre gewöhnlich ins Institut mit der ... (малюнок автобуса) та ін.

Висновки. Таким чином, лінгвістичний аналіз лексичного складу німецької мови дає змогу зробити висновок, що оволодіння лексикою треба вести  переважно у напрямку подолання труднощів, що пов’язані з особливістю форми ЛО, семантичної структури багатозначних слів, поєднуваності слів у різних мовах. Проте характер труднощів залежить також і від особливостей функціонування лексики в мовленні, тобто необхідно розрізняти труднощі рецептивного та репродуктивного характеру і, звичайно, розподілити наведені приклади вправ на дві групи: вправи, спрямовані на подолання труднощів, пов’язаних з особливостями вживання ЛО при породженні мовленнєвого висловлювання; вправи, спрямовані на подолання труднощів, пов’язаних з особливостями використання ЛО при сприйнятті мовлення.