Наукові тексти

Мова науки по відношенню до загальнолітературної мови має подвійний   зміст.  З   одного   боку,   вона    виступає   більш  вузьким
поняттям  враховуючи  той  факт,  що  мова  науки характеризується не усіма функціями загальнолітературної мови, а лише деякими. Головними функціями мови науки є  гносеологічна,  когнітивна,  інформаційно-логічна або  інтелектуально-комунікативна  функції,  котрі  є  суттєвими  для  загальнолітературної  мови (художнього  або розмовного  стилів  мовлення).  Проте  наукові  тексти  характеризуються  відсутністю  такої загальнолітературної функції як емотивна, або експресивна. З другого боку, наукове мовлення – більш широке поняття, оскільки воно складається зі спеціальної термінології, котра позначає наукові  поняття, що  знаходяться  за межами  звичайної,  непрофесійної  сфери  спілкування,  а засоби  вираження  цих  найменувань (символіка)  певним  чином  відрізняються  від  звичайних мовних  знаків. Ці  знаки, символіка,  котрі формують засоби висловлення спеціальних понять  сучасного  наукового  мовлення  через  те, що  вони  висловлюють  відповідні  поняття  в скороченій формі, мають найточніше значення, фіксують й такі поняття, котрі взагалі не мають мовного  визначення,  сприяють  встановленню  структурної  єдності  певних  загальних закономірностей у різноманітних галузях дійсності.

Існує  декілька  різновидів  поділу  лексичного  складу  наукового  тексту.  Прикладом подібної  класифікації  слугуватиме  класифікація  А.  Моль,  за  якою  лексичний  склад  науки характеризується наявністю чотирьох шарів:

1.  Знаменні  слова  загального  вжитку,  наявність  котрих  є  необхідною  умовою  для наукової  комунікації.  Вони  складають  нейтральну  мовну  базу  спеціального  тексту  або мовлення.  До  їх  складу  відносять  дієслова (entdecken, arbeiten, beschreiben, lösen, verabschieden, erklären, mäßen, prüfen, erforschen),  іменники (die Entdeckung, die Arbeit, die Forschung, das Gebiet, die Beschreibung, das Regel, der Zustand, das Mittel, der Bericht, die Zielgemässigkeit, der Akt, die Gemässung, das Erlernen, das Zeichen, das Symbol der Substanz, das System) прикметники (neu, alt, richtig, fortschrittlich, genügend, zielgemässig).

2.  Службові  слова  загального  вжитку,  що  виконують  роль  логічних  організаторів певних  фраз  спеціального  тексту  або  мовлення (und, aber, oder, zunächst, deswegen, inzwischen, darum, darunter, in solchem Fall, erstens, bevor, nachdem, als, wenn, auch, sowohl… als auch, insgesamt und andere…)

3.  Загальнонаукові  слова,  що  складають  таку  групу  слів,  котра  не  обмежується лексичним  складом  лише  однієї  науки.  Крім  того,  вони,  зазвичай,  входять  й  до  складу загальнолітературного  мовлення  на  правах  книжних  слів (die Wissenschaft, der Vorhang, die Methode, die Funktion, die Information, die Analogie, das Objekt, das Subjekt, der Gegenstand, die Disziplin, der Aspekt, die Theorie, die These, die Sprache, die  Struktur, das Thema; objektiv, subjektiv, funktional, informationäl, wissenschaftlich u.a.).