Термін

Der Terminus, der Fachausdruck - термін;
Das Fachwort - термін, спеціальний вираз;

        Термін – слово або словосполучення, що служить для вираження понять з різних галузей науки, виробництва та ін.

Terminus – ein Wort, das man meist nur in einem bestimmten Fach verwendet.

       Утворення нових термінів відбувається кількома шляхами: перший – коли зберігається первісне значення запозичень, другий – коли відбувається переосмислення значення первісного слова, тобто простежується еволюція його семантики, третій – коли для утворення нових термінів залучається арсенал афіксів нових мов. Поява у сучасній термінології групи термінів (переважно юридичних та економічних), в основі яких лежать слова класичних мов, проте назви яких були не відомі латинянам, обумовлюється розвитком різних галузей наук та термінологій, які їх обслуговують. Це так звані новотвори греко-латинського походження. 

Глобалізація світової економіки, розширення зв’язків із англомовними країнами, збільшення кількості англійських запозичень у різних мовах дозволило англійській мові набути статус мови міжнародного спілкування. Ці лексичні запозичення поділяються на дві групи. Одна частина англіцизмів побудована на германській основі, інша частина – на романській. Зокрема, частина таких слів з’явилася ще у середні віки з грецької або через посередництво латинської, а згодом і французької мов.

“Насичення” сучасної наукової термінології англіцизмами пов’язане з розширенням європейсько-американського мовного ареалу, завдяки чому англійська стає “світовою мовою” у спілкуванні між народами та державами. Внаслідок зближення мов, культур, етносів відбувається інтернаціоналізація мови. Тому запозичення з англійської вже не сприймаються як новація, вони переходять у розряд інтегруючого складу мови. А часте використання у науковій термінології англіцизмів говорить про поповнення “основних” центрів побудови сучасних термінів, якими виступають давньогрецька і латинська мови. Через англійську мову терміноелементи класичного походження переходять у наш час до інших мов індоєвропейської сім’ї та інших мовних сімей.

У сучасних європейських мовах прийменники і префікси греко-латинського походження регулярно виступають у ролі ініціальних терміноелементів сучасних термінів. Внаслідок цього збільшується термінотворчий потенціал елементів класичного походження, який допомагає формувати сучасні термінології європейських мов.

Етимони сучасних термінів юриспруденції та економіки в українській, англійській, німецькій мовах представлені чотирма категоріями частин мови:

перша – переважно основи латинських дієслів (напр., укр. прокурор < лат. procurвre, укр. трансфер < лат. transferre, укр. інтервалюта < лат. inter та valзre, укр. трансакція < лат. trans та agĕre);

друга категорія сучасних термінів юриспруденції та економіки представлена іменниками латинського походження (напр., укр. продиктатор, пропретор, проскриптор, проконсул);

третя – прикметниками (напр., укр. інтернування < лат. internus, a, um);

четверта – дієприкметниками (напр., укр. прогрес < лат. progressus, a, um < progredi).

На рівні фонетики розглянуто асиміляцію префіксів in-, dis-, sub- у нових мовах. Ця асиміляція відбулася ще в латинській мові і була успадкована англійською, німецькою та іншими мовами при запозиченні (напр., англ. im-possibility to fulfil one’s obligation, im-movable property, im-munity of residence, im-pertinence, il-legal, il-liquid, ir-regular working hours, ir-refutability, ir-redeemable, legal ir-regularity, in-validity of a transaction; укр. диспозиція, дифамація; нім. subministrieren, Subarrendator m, supponieren, suggerieren, sukzedieren).

Другий різновид антонімії властивий синонімічним парам термінів, в яких ініціальними терміноелементами виступають грецькі префіксоїди макро- / мікро-; полі- / моно-. Стандартна кореляція грецьких префіксоїдів, які виступають у ролі ініціальних терміноелементів, зумовлена полярним значенням етимонів – “великий” / “малий”, “одно...” / “багато...”. Напр., укр. макроекономічне – мікроекономічне середовище, макроекономічний – мікроекономічний аналіз, макрофотозйомка – мікрофотозйомка, макросегментація – мікросегментація ринку, макрофотографія – мікрофотографія, макрорівень – мікрорівень; поліандрія, полігамія, полігінія; моногамія, монократія, монокультура, монометалізм, монополія, монопсонія, монодактилоскопія, монометалевий; нім. Makroanalyse f – Mikroanalyse f, Makrostruktur f – Mikrostruktur f; англ. polygamy – monogamy etc. Проте стандартна кореляція макро- / мікро-, яка існує у сучасній термінології і вважається загальнотермінологічною традицією, не завжди відповідає давньогрецькому джерелу.

У сучасних європейських мовах ініціальний терміноелемент мікро- використовується при побудові термінів, пов’язаних із малими величинами. Пор.: укр. мікроаналіз ек., англ. microanalysis, нім. Mikroanalyse f; укр. мікроструктура, англ. microstructure, нім. Mikrostruktur f; укр. мікрорішення ек., англ. microeconomic decision, нім. mikroцkonomische Entscheidung, фр. microdйcision etc. 

Юридичні та економічні терміни з антонімічними префіксоїдами грецького походження можуть вступати у нових мовах в синонімічні відношення (укр. полі- / багато-, рос. поли- / много-, білор. шмат- / многа-, нім. poly- / viel-). Напр., укр. багатомужжя, багатошлюбність, багатоженство, білор. многажэнец, многажэнства, шматдзетны, шматдзетнасть, многаладства, нім. Polygamie f, vielgefragt Ware, Vielschichtigkeit, vielseitiges Wissen, Vielseitigkeit f, Vielweiberei f.

Утворення терміна-синоніма повинно було пройти два етапи:

перший – коли запозичений варіант супроводжувався у мові власною конструкцією (в українській мові багато-, в російській много-, в німецькій viel-), другий – коли з появою запозиченого варіанта спеціально створювався термін, рівнозначний за значенням (пор. білор. многа- та шмат-), який служив еквівалентом при перекладі. Такі особливості створення дублетних термінів свідчать про збагачення і поповнення складу термінології, яка, у свою чергу, є складовою частиною загальнонаціональної мови, а також свідчать про різні шляхи проникнення та розвитку запозичень.

У третьому розділі “Фінальні терміноелементи класичного походження” проаналізовано фінальні терміноелементи з погляду семантики і словотвору, визначено ступінь адаптації терміноелементів класичного походження у неблизькоспоріднених мовах. Більш адаптованими в англійській, французькій, німецькій та українській мовах виявилися терміноелементи -ус, -ці/j/а (англ., нім.          -tion), -ура (англ. -ure, нім. -ur, фр. -ure), -ія (англ. -y, нім. -ie, фр. -ie), за якими зберігається граматичне значення чоловічого або жіночого роду, властиве латинським суфіксам -tio (-tion), -ura, грецькому та латинському фінальним елементам -йб (-ейб), -us.

Менш адаптованим виявився терміноелемент -тет. Терміни з цим фінальним терміноелементом змінили значення жіночого роду (з лат. -tas, -tatis) на чоловічий за аналогією до питомих іменників другої відміни (напр., укр. авторитет, нім. Souverдnitдt f, Kollegialitдt f, Liquiditдt f; лат. universitas, вtis – фр. universitй, нім. Universitдt, англ. university; лат. civitas, вtis – фр. сité (з випадінням     -vi-), від англ. city). Це простежується послідовно: лат. -tas передається фр. -tй, англ. -ty, нім. -tдt.

У розділі також розглядаються моделі термінів із фінальними терміноелементами та динаміка їхнього формування, що свідчить про розгортання термінотворчого потенціалу у творенні систем сучасних європейських мов. Моделі юридичних та економічних термінів із фінальними терміноелементами, які кодують структуру сучасних термінів, найчастіше об’єднуються у такі семантичні групи:

сема предметності (напр., укр. бонус, документ, депозит, контракт, кредит, патент, нім. Datum n, Kriterium n, Stipendium n);

сема сукупності діючих осіб (напр., укр. контингент, консиліум, генера-літет, муніципалітет, нім. Direktorium n, Konsilium n, Examinatorium n, Miпisterium n);

сема збірності щодо предметів (напр., укр. комітет, факультет, університет).

Визначати функціональне навантаження сучасних термінів допомагають етимологічні розвідки, тому у даному дослідженні ми зверталися до етимології сучасних термінів і визначали, які зміни відбулися на трьох рівнях – фонетики, семантики, словотвору. Розглянуто шляхи та способи проникнення запозичень до систем різних мов – етапи проходження термінів або терміноелементів від мови до мови, тобто чи прийшли терміноелементи з класичних мов безпосередньо до певної мови, наприклад, української (напр., полігамія, поліандрія), або через посередництво інших мов:

лат. > нім. > пол. > укр. (напр., авторитет);

лат. > нім. > укр. (напр., прокуратура, кандидат, агентура, муніципалітет, паритет);

гр. > лат. > фр. > нім. > рос. > укр. (напр., генерал);

гр. > нім. > фр. > рос. > укр. (напр., анархія);

фр. > нім. > пол. > укр. (напр., президент, мануфактура).

Таким чином, ініціальні та фінальні терміноелементи давньогрецького та латинського походження тісно вкорінюються до сучасних наукових та професійних термінологій.

Використання сучасними європейськими мовами термінотворчого потенціалу класичних мов є важливим фактором у розвитку греко-латинізмів. Збагачуючи лексико-семантичні можливості нових мов, давньогрецька і латинська мови стали джерелом поповнення складу сучасної термінолексики. Дослідження термінів і визначення ролі терміноелеменів класичного походження у формуванні сучасної термінології свідчить, що процес запозичення з класичних мов триває.